Серед ключових подій, які визначили напрямок Škoda, — початок виробництва велосипедів у Млада-Болеславі у 1895 році, поява перших моторизованих велосипедів і мотоциклів у 1899 році, а також дебют бренду у мотоциклетних перегонах у 1901 році.
Цей період увінчався випуском Voiturette A у 1905 році — першого автомобіля марки, а також об’єднанням компанії Laurin & Klement із пльзенським машинобудівним підприємством Škoda у 1925 році.
1987 рік став справжнім поворотним моментом: із виходом Škoda Favorit бренд представив першу сучасну модель із переднім приводом. У 1991 році Škoda приєдналася до Volkswagen Group — це стало початком нової європейської історії успіху, коли компанія перетворилася з регіонального лідера ринку на глобального гравця. У 1996 році з’явилася перша сучасна Škoda Octavia — модель, повністю розроблена під егідою Volkswagen Group, яка відтоді залишається флагманом бренду. А у 2020 році Škoda представила Enyaq — свій перший електромобіль із акумуляторним живленням, що швидко здобув міжнародне визнання.
Захід Classic Days покликаний продемонструвати довгу історію та спадщину Škoda, об’єднавши виставку культових моделей і можливість протестувати їх у дії. Протягом 130 років компанія неодноразово доводила свою стійкість, гнучкість і орієнтованість на клієнта, пройшовши шлях від перших експортних замовлень до Німеччини та Великої Британії наприкінці XIX століття — до статусу глобального виробника автомобілів. Сьогодні Škoda представлена на близько 100 міжнародних ринках, зокрема на таких, що динамічно розвиваються, як Індія та В’єтнам.
Ця багата подіями історія стала міцним фундаментом, на якому компанія будує майбутнє, здійснюючи масштабний перехід до електромобільності. Škoda впевнено рухається вперед, маючи найсучаснішу лінійку моделей за всю свою історію — від повністю електричних авто до гібридів із підзарядкою та класичних двигунів внутрішнього згоряння.
Еволюція бренду – вибрані моделі, що справили особливий вплив
Моделі наведені нижче пропонують детальний огляд того, як Škoda продовжувала впроваджувати інновації протягом багатьох років. Кожна з представлених моделей займає особливе місце в історії компанії, підкреслюючи технологічний прогрес, вдосконалення дизайну та інноваційні концепції.
Laurin & Klement Voiturette A (1905-1907)
Перш ніж розпочати виробництво автомобілів, Laurin & Klement були відомі своїми велосипедами та мотоциклами. Перший автомобіль компанії, випущений з 1905 по 1907 рік, був простим у керуванні двомісним транспортним засобом, який дебютував 29 жовтня 1905 року та розвивав швидкість до 40 км/год завдяки 7-сильному двоциліндровому бензиновому двигуну. 44 одиниці Voiturette A продавалися за конкурентною ціною 3600 крон кожна. Для порівняння, середній робітник того часу заробляв близько 2 крон на день. Бензин коштував 66 гелерів за кілограм, а Voiturette A споживав приблизно 4 кг на 100 км. Шасі складалося з драбинчастої рами, що підтримувала дві жорсткі осі з напівеліптичними ресорами; потужність передавалася на задні колеса через карданний вал (ланцюговий привід також був доступний на замовлення). За Voiturette A вийшла модель Voiturette B з двигуном об’ємом 1399 см³, випущена у кількості 200 одиниць.
Voiturette A, офіційно ліцензований для дорожнього використання 18 січня 1906 року, дебютував публічно на Празькому автосалоні 15 квітня того ж року. Цей автомобіль заклав основу подальшого успіху Laurin & Klement, а модельний ряд швидко розширювався. Невдовзі з’явилися двоциліндрові легкові, комерційні та гоночні автомобілі. Уже в 1907 році тип FF мав рядний восьмициліндровий двигун.
Оригінальний автомобіль є частиною головної експозиції музею Škoda в Млада-Болеславі; один із п’яти збережених Voiturette A 1906 року знаходиться у приватній чеській колекції.
Škoda/Laurin & Klement 110 (1925-1929)
У 1925 році Laurin & Klement об’єдналася з промисловим гігантом Škoda, що відобразилося у брендуванні моделей. Протягом перехідного періоду автомобілі мали подвійне маркування — Škoda та Laurin & Klement. Це стосувалося і моделі L&K 110, яка випускалася у версіях лімузин, родстер, фургон і машина швидкої допомоги. Задньопривідний автомобіль мав кузов змішаної конструкції: дерев’яний каркас і сталеві листові панелі. Двигун об’ємом 1791 см³ потужністю 25 к.с. згодом замінили на 1944 см³ (30 к.с.), у парі з чотириступінчастою коробкою передач. Барабанні гальма на всіх колесах забезпечували надійне гальмування. Це була остання модель, яка спочатку вироблялася під брендом Laurin & Klement, а пізніше — під об’єднаним логотипом Škoda / Laurin & Klement. Випущено 2985 автомобілів.
L&K 110 мав електричний стартер і резервний ручний привід — колінчастий важіль можна було знімати. Автомобіль з музейної колекції належить до першої серії й один із останніх, що носили логотип Laurin & Klement.
Škoda 645 (1929-1934)
Виготовлений між 1929 і 1934 роками, автомобіль на той час був зразком продуктивності та комфорту. Він оснащувався чотиритактним рядним шестициліндровим двигуном об’ємом 2492 куб. см, що розвивав потужність 45 кінських сил при 2600 об/хв. Триступінчаста коробка передач дозволяла розвивати максимальну швидкість до 90 км/год. Міцне шасі включало жорсткі мости зі стрічковими амортизаторами для підвищення комфорту під час руху. Крім того, Škoda 645 мала барабанні гальма на всіх чотирьох колесах.
Чотиридверний кузов типу Phaeton часто оздоблювався шкіряною оббивкою у відкритих версіях для забезпечення довговічності, тоді як у закритих використовувалася розкішна тканина. Кермо було розташоване з правого боку, оскільки в Чехословаччині в той період діяв лівосторонній рух. У задній частині автомобіля розміщувалися тримачі для двох вертикально встановлених запасних коліс і зовнішній багажник.
Škoda 645 була побудована на подовженому шасі з кузовом типу Faux Cabriolet і вражала як витонченим дизайном, так і технічними характеристиками — зокрема, використанням напівеліптичних ресор для м’якого ходу та механічних гальм. Загалом було виготовлено 758 одиниць цієї моделі. Одна з них досі експонується в музеї Škoda.
Škoda Popular Monte Carlo (1936-1939)
Випускалася в період з 1936 по 1939 рік. Škoda Popular Monte Carlo була натхненна ранніми успіхами бренду в ралі Монте-Карло, зокрема другим місцем моделі Popular Sport у класі до 1500 см³, здобутим екіпажем Зденек Пол — Ярослав Хаусман. Автомобіль оснащувався чотиритактним рядним чотирициліндровим двигуном об’ємом 1386 куб. см потужністю 31 кінська сила, що працював у парі з триступінчастою коробкою передач. Максимальна швидкість сягала 110–125 км/год.
Шасі Popular Monte Carlo складалося з жорсткої, але легкої центральної трубчастої рами та системи приводу з коробкою передач на задній осі, що покращувало динамічні характеристики. Сучасні на той час гідравлічні гальма та точне рейкове рульове керування забезпечували чудове зчеплення, стійкість і керованість.
Модель пропонувалася в кузовах купе та родстер. Загалом було виготовлено 72 екземпляри, які поєднували інженерні рішення з досвідом автоспорту. Між літом 1936 року та весною 1939 року Škoda реалізувала 70 із них.
Чорне купе Popular Monte Carlo 1937 року зберігається в колекції музею Škoda з 1968 року. Воно було професійно відреставроване на зламі тисячоліть і повністю завершене у 2002 році. Відтоді автомобіль регулярно бере участь у заходах, присвячених класичним авто. Нині існує близько десятка збережених екземплярів. Ще одне купе та родстер Popular Monte Carlo експонуються в реставраційних майстернях музею Škoda.
Škoda Superb 3000 OHV (1938-1949)
Позначення моделі Superb вперше було використано компанією Škoda 22 жовтня 1934 року для модернізованої версії Škoda 640. Власне Superb OHV вироблялася з 1938 по 1949 рік і була відома своєю місткістю та потужністю. Автомобіль оснащувався чотиритактним рядним шестициліндровим двигуном об’ємом 3137 куб. см, потужністю 85 кінських сил. У поєднанні з чотириступінчастою коробкою передач він міг розганятися до 125 км/год. Електрична система включала 12-вольтову установку. Шасі з опорною рамою та незалежною підвіскою всіх коліс забезпечувало комфортне водіння.
У 1939 році внаслідок фейсліфтингу автомобіль отримав заокруглений цільний капот, завдяки чому здобув прізвисько «Алігатор». Модель Superb випускалася в різних типах кузова: седан, лімузин, напівкабріолет та індивідуальні кастомні варіанти. У 1938 році Škoda перейшла на ефективнішу конструкцію двигуна OHV (із клапанами в головці блоку), що покращило його технічні характеристики. Чорний лімузин Superb, який нині зберігається в музеї Škoda, був придбаний у приватного колекціонера. Автомобіль має запасні колеса, вмонтовані у передні крила, та додаткові сидіння, що робить його семимісним. Загалом було виготовлено 275 одиниць цієї моделі.
Престижний автомобіль для політиків та промисловців
Версія, представлена на заході Classic Days, — це оновлений варіант весни 1939 року. До 1945 року було випущено 113 автомобілів, а ще 162 — між 1946 і 1949 роками. Вони були доступні в кузовах седан, напівкабріолет і лімузин. Цікавий факт: протягом короткого періоду між 1939 і 1940 роками Superb також пропонувався з восьмициліндровими двигунами.
Škoda Rapid 1500 OHV «шосейний» (1939-1941)
Ця версія Rapid була розроблена спеціально для подорожей по шосе та випускалася з 1939 по 1941 рік. Автомобіль оснащувався чотиритактним чотирициліндровим двигуном об’ємом 1558 куб. см потужністю 46 кінських сил у поєднанні з триступінчастою коробкою передач. Максимальна швидкість сягала 110 км/год. Аеродинамічний дизайн включав закруглену передню частину, виступаючі крила та похилий дах — усе це сприяло кращій паливній економічності та ефективності на високих швидкостях.
Інновації в дизайні автомобілів
Модель Rapid 1500 OHV уособлювала інноваційний підхід до автомобільного дизайну та аеродинаміки. Вона пропонувалася в кількох типах кузова — седан, кабріолет і фургон. Загалом було випущено 1804 одиниці, з яких 110 мали дводверний закритий кузов, спеціально адаптований для руху автомагістралями. Цей варіант отримав неофіційну назву «дорожній кузов». Завдяки обтічному силуету автомобіль поєднував високу швидкість із низькою витратою палива. Важливо зазначити, що саме Rapid 1500 OHV стала першою історично задокументованою моделлю Škoda, яка проходила випробування в аеродинамічній трубі. Автомобіль, який нині є частиною музейної колекції, був придбаний у 2013 році. Його реставрація тривала до 2021 року та виконувалася з максимальною історичною точністю.
Кабріолет Škoda 1101 «Tudor» (1946-1952)
Виробництво моделі Škoda 1101 «Tudor» розпочалося 6 травня 1946 року на заводі в Млада-Болеславі за підтримки підприємств у Квасінах і Врхлабі. Модель випускалася до 1952 року: загалом було виготовлено 66 904цивільних автомобілі та 4237 спеціальних версій для збройних сил. Автомобіль експортувався до понад 70 країн світу, і більше 65% усієї продукції було призначено для зовнішніх ринків. Прізвисько «Tudor» походить від англійського терміна two-door («дводверний»), що відображає конструктивну особливість більшості версій.
Практична класика з універсальними типами кузова
Конструкція та дизайн Škoda 1101 базувалися на довоєнній Škoda Popular. Автомобіль оснащувався чотиритактним рядним чотирициліндровим двигуном об’ємом 1089 куб. см, потужністю 32 кінські сили, у поєднанні з чотириступінчастою коробкою передач. Максимальна швидкість сягала 100 км/год. Шасі базувалося на жорсткій, але легкій центральній трубчастій рамі з незалежною підвіскою всіх коліс. Кузов мав дерев’яний каркас зі сталевими листовими панелями для підвищеної міцності. Škoda 1101 пропонувалася в різноманітних типах кузова: лімузин, родстер, фургон, машина швидкої допомоги, а також кабріолет, що забезпечував водієві та пасажирам відчуття відкритого простору під час їзди.
Відмінності між Škoda 1101 та 1102
Модель Škoda 1102, представлена у 1948 році, поділяла з 1101 більшість технічних компонентів. Основні відмінності стосувалися зовнішнього вигляду та оформлення салону. Зокрема, було змінено дизайн бамперів і решітки радіатора, а важіль перемикання передач перемістили на кермову колонку, що дало більше простору для ніг водія та пасажирів.
Оновлений кабріолет Škoda 1101 1948 року в музеї
Одним із найцікавіших збережених зразків моделі є зелений кабріолет Škoda 1101, зібраний 5 квітня 1948 року й переданий до посольства Швейцарії 16 квітня того ж року. Після кількох змін власника, автомобіль у 2005 році став частиною колекції музею Škoda. Серія Škoda 1101/1102 також здобула успіх в автоспорті — зокрема, перемогу у своєму класі під час 24-годинної гонки в Спа (Бельгія) 11 липня 1948 року. Модель Škoda 1101 символізувала новий етап в історії Škoda Auto, поєднуючи елегантний дизайн, технічну надійність і спортивні здобутки.
Škoda Sport (1949)
Розроблений спеціально для перегонів, Škoda Sport був представлений у 1949 році, й загалом виготовили лише два екземпляри. Автомобіль оснащувався чотирициліндровим двигуном об’ємом 1089 куб. см, потужністю 60 кінських сил, у парі з чотириступінчастою коробкою передач. Максимальна швидкість сягала 160 км/год. Один із автомобілів був спеціально модифікований для участі в 24-годинній гонці в Ле-Мані 1950 року.
Škoda Sport у Ле-Мані в 1950 році
Під час гонки Ле-Ман 1950 команда Škoda утримувала друге місце у своєму класі та п’яте в загальному залікуна світанку. Незважаючи на серйозну конкуренцію з боку французького виробника Gordini, який виставив шість гоночних машин, Škoda Sport показував себе вражаюче. Автомобіль був створений із простою, але винахідливою конструкцією, що базувалася на серійних моделях. Він мав укорочену центральну трубчасту раму, вдосконалені гальма та коробку передач, адаптовану до перегонів. Легкий алюмінієвий кузов зменшив загальну вагу до 590 кг, а модернізований двигун із карбюратором Solex і спеціальною паливною сумішшю на основі метанолу забезпечував потужність 50 к.с. і максимальну швидкість 140 км/год.
Несподівана невдача та втрачені можливості в Ле-Мані
Гонка розвивалася успішно до світанку, коли через незначну технічну несправність — зламане стопорне кільце поршневого пальця — стався серйозний відказ двигуна. Ця дрібна деталь, яка коштувала буквально копійки, призвела до сходу з дистанції після 13 годин перегонів. Виняткова паливна ефективність Škoda Sport дозволяла довго залишатися на трасі без дозаправки, але механічна поломка зруйнувала потенційний успіх. У тому ж 1950 році Škoda також створила два гоночні автомобілі Supersport з характерним «сигароподібним» кузовом.
Оригінальний Škoda Sport, що брав участь у Ле-Мані, нині перебуває в приватній колекції, був ретельно реставрований і регулярно виступає в Le Mans Classic.
Škoda Felicia (1959-1964)
Кабріолет Škoda Felicia, який випускався з 1959 по 1964 рік, уособлював стиль і дух 1960-х завдяки чистим лініям, заокругленим формам та елегантному дизайну. У той період популярності набували хромовані елементи та яскраві кольори, і Felicia чудово втілювала ці тенденції. Автомобіль оснащувався чотирициліндровим двигуном об’ємом 1089 куб. см, потужністю 50 к.с., і розвивав швидкість до 120 км/год. Універсальності додавало знімне жорстке покриття з армованого склопластику, доступне з серпня 1960 року. Модель базувалася на платформі Octavia: мала центральну трубчасту раму, незалежну підвіску й сучасні телескопічні амортизатори.
Felicia здобула широке визнання на міжнародних автосалонах — у Женеві, Лейпцигу, Нью-Йорку, а також на виставках у Південній Америці та Африці. До другого року виробництва щорічний обсяг випуску сягнув 4210 одиниць, з яких дві третини були експортовані. У березні 1961 року на Женевському автосалоні Škoda представила оновлену версію Felicia.
Felicia Super
У 1962 році Škoda представила Felicia Super з двигуном об’ємом 1,2 л та потужністю 55 кінських сил, що дозволяло розвивати максимальну швидкість 135 км/год. Загалом між 1959 і 1964 роками було виготовлено 14 863 одиниці Felicia та Felicia Super. Один із цих автомобілів у неробочому стані було придбано для музейної колекції Škoda у 1995 році. Його реставрацію завершили у 1998 році спеціалісти компанії.
Škoda Octavia Combi (1961-1971)
Офіційно представлена у 1960 році на Міжнародному машинобудівному ярмарку в Брно, серійне виробництво Škoda Octavia Combi розпочалося у 1961 році — після завершення експлуатаційних випробувань і омологації. Combi вирізнялася місткістю: об’єм багажного відділення становив 690 літрів, який можна було збільшити до 1050 літрів, склавши задні сидіння. Доступ до рівного багажного простору забезпечували двосекційні задні двері.
Потужність двигуна та практичний дизайн
Octavia Combi оснащувалася чотиритактним рядним чотирициліндровим двигуном об’ємом 1221 куб. см потужністю 47 к.с., у парі з чотириступінчастою механічною коробкою передач. Така конфігурація забезпечувала максимальну швидкість до 115 км/год. Серед практичних рішень — запасне колесо, розміщене в окремому відсіку під підлогою багажника з доступом через спеціальну кришку над заднім бампером.
Інноваційна спальна зона в моделях Škoda Octavia combi
З 1961 року всі моделі Octavia Combi стандартно оснащувалися функцією трансформації салону у спальне місце: передні сидіння можна було зрушити вперед, а спинки скласти майже горизонтально, утворюючи ліжко. Зняті спинки задніх сидінь виконували функцію підголівників. У 1968 році систему вдосконалили: спинки задніх сидінь почали складатися як вперед, так і назад.
Глобальна популярність і виробничі віхи
Близько двох третин усіх випущених Octavia Combi було експортовано. Через високий попит виробництво тривало навіть після квітня 1964 року, коли завод готувався до випуску Škoda 1000/1000 MB із заднім розташуванням двигуна. У 1966 році 72% автомобілів цієї моделі експортували до Східної Німеччини, Угорщини, Великої Британії, Норвегії, Австралії та Ісландії. Виробництво Octavia Combi припинилося незадовго до Різдва 1971 року у зв’язку з підготовкою до запуску спортивного купе Škoda 110 R. Загалом було виготовлено 54 086 одиниць.
Trekka by Škoda (1966-1972)
Trekka випускалася з 1966 по 1972 рік і була спеціально розроблена для ринку Нової Зеландії. Модель базувалася на модифікованому шасі Škoda Octavia Super і використовувала її трансмісію: чотиритактний рядний чотирициліндровий двигун об’ємом 1221 куб. см потужністю 40 к.с. у поєднанні з чотириступінчастою коробкою передач дозволяв розвивати швидкість до 105 км/год. Вкорочена колісна база Trekka покращувала її прохідність, а як опцію пропонувалося блокування диференціала на задній осі.
Оптимальний автомобіль для активного відпочинку
Trekka створювалася як утилітарний транспортний засіб для різних умов експлуатації — як для активного відпочинку, так і для комерційного використання. Всього було виготовлено майже 3000 одиниць, і це став перший легковий автомобіль, розроблений і виготовлений у Новій Зеландії. Місцевий імпортер Škoda в Отахуху (поблизу Окленда) ініціював проєкт Trekka з метою створення доступного й практичного транспорту для фермерів, ремісників та малого бізнесу. Trekka пропонувалася в кількох варіантах кузова, зокрема тридверний пікап із брезентовим або пластиковим дахом. Модель також могла мати знімний дах зі склопластику.
Спадщина та історичний контекст
Виробництво Trekka в Новій Зеландії вимагало адаптації конструкції Škoda до локальних потреб. Отриманий досвід згодом став у пригоді при створенні моделей для інших ринків, зокрема Skopak для Пакистану та Škoda 1202 Kamyonet для Туреччини. Один із Trekka 1969 року нині перебуває в приватній чеській колекції, інший — представлений у музеї Škoda.
Škoda 120 GLS (1976-1990)
Škoda 120 GLS — седан, що вважався флагманською моделлю марки з Млада-Болеслава, випускався з 1976 по 1990 рік. Оснащувався чотиритактним рядним чотирициліндровим двигуном об’ємом 1174 куб. см потужністю 54 к.с., у парі з чотириступінчастою механічною коробкою передач, що забезпечувало максимальну швидкість до 140 км/год. Зовні модель вирізнялася хромованою решіткою радіатора з чотирма фарами. Виробництво велося на заводі у Врхлабі. Автомобіль здобув репутацію міцного та практичного транспортного засобу.
Виклики серійного виробництва та експортний успіх
Серійне виробництво стартувало в серпні 1978 року. Проте запуск моделі у Врхлабі ускладнювався затримками з перенесенням виробництва утилітарної Škoda 1203 до Трнави (Словаччина). У результаті обидві серії тимчасово виготовлялися паралельно, що дозволяло гнучко реагувати на ринковий попит. Загалом понад 70% моделей GLS експортувалися.
Історична спадщина
Škoda 120 GLS продовжила концепцію заднього приводу й заднього розташування двигуна, яка бере початок від Škoda 1000 MB. З 1969 року ця концепція еволюціонувала в серію Škoda 100, а згодом у моделі 105, 120, 130 та їх похідні. Модельний ряд залишався у виробництві до 1989 року, причому GLS була однією з найкраще оснащених версій.
Škoda 110 R Coupé (1970-1980)
Дебютувавши 55 років тому, цей елегантний спортивний автомобіль з обтічним, аеродинамічним кузовом випускався з 1970 по 1980 рік. Оснащений чотиритактним рядним чотирициліндровим двигуном об’ємом 1107 куб. см, він розвивав потужність 52 к.с. у поєднанні з чотириступінчастою механічною коробкою передач, що дозволяло досягати швидкості до 145 км/год. Виготовлялося купе на заводі в Квасінах. Саме ця модель стала основою для ралійних та гоночних автомобілів Škoda.
Škoda 110 R здобула популярність завдяки вдалому поєднанню дизайну та продуктивності. Її спортивні версії, зокрема Škoda 130 RS, ще більше зміцнили репутацію моделі. Більшість вироблених автомобілів експортувалися за межі Чехословаччини — до Великої Британії, Нової Зеландії, Кувейту та інших країн. У 1973 році 93% з близько 6000 виготовлених купе було експортовано.
Один із екземплярів, придбаний для музейної колекції у 2019 році, був виготовлений у серпні 1971 року та є однією з останніх машин першого модельного року. Автомобіль пройшов повну реставрацію.
Спочатку виробничі труднощі, потім експортний удар
Розробка 110 R розпочалася у 1966 році, а перший прототип з’явився у березні 1968-го. Публічний дебют відбувся у вересні 1970 року на машинобудівному ярмарку в Брно, після чого — на автосалонах у Парижі, Лондоні та Турині. Незважаючи на початкові труднощі, зумовлені політичними обставинами, 110 R стало успішним експортним продуктом. До завершення виробництва у 1980 році виготовлено 57 085 одиниць. Наступником моделі у 1981 році стала Škoda Garde/Rapid. Успіх 130 RS, відомої як «Porsche Сходу», закріпив спадщину 110 R в автоспорті, а сама модель сьогодні є затребуваним колекційним автомобілем.
Škoda Rapid 135 (1987-1990)
Випускався у 1987–1990 роках, Škoda Rapid 135 став завершальним акордом у лінійці купе Škoda із заднім розташуванням двигуна. Автомобіль мав чотиритактний рядний чотирициліндровий двигун об’ємом 1289 куб. см, що розвивав потужність 58 к.с., у поєднанні з п’ятиступінчастою коробкою передач. Максимальна швидкість сягала 150 км/год. Обтічний і динамічний кузов забезпечував привабливу зовнішність та спортивні характеристики. Загалом було виготовлено 10 980 одиниць цієї моделі.
Фінальний етап задньомоторних купе Škoda
Rapid 135 вироблявся на заводі AZNP у Квасінах і був дводверним купе, розробленим як оновлення моделі Škoda Garde/Rapid 743. Він ознаменував завершення епохи задньомоторних автомобілів Škoda перед переходом до сучасної передньопривідної платформи Favorit. Виробництво стартувало в 1984 році й тривало до серпня 1990-го. Моделі Rapid 135 і Rapid 136 були створені на базі Škoda 135 GL і 136 GL відповідно, оснащувалися чотирициліндровими повністю алюмінієвими двигунами об’ємом 1,3 л. Потужність Rapid 135 становила 58 к.с., а Rapid 136 — 62 к.с. У той час як внутрішній ринок отримував версії з карбюраторами, експортні моделі мали систему впорскування палива Bendix та, в окремих випадках, каталітичні нейтралізатори. Остання модернізація включала посилені задні важелі підвіски та оновлений інтер’єр. Rapid став останнім дводверним автомобілем Škoda з силуетом купе.
Škoda Favorit 136 L (1988-1994)
У грудні 1982 року уряд Чехословаччини ухвалив рішення протягом п’яти років створити нову модель із переднім розташуванням двигуна та переднім приводом. Під керівництвом Петра Грдлички команда Škoda в Млада-Болеславі розробила Favorit, долаючи виклики планової економіки. Škoda Favorit 136 L, що випускався з серпня 1988 до 1994 року, був оснащений чотиритактним рядним чотирициліндровим двигуном об’ємом 1289 куб. см потужністю 58 к.с., у поєднанні з п’ятиступінчастою коробкою передач. Автомобіль розвивав швидкість до 150 км/год. Компактний хетчбек пропонував місткий салон і зручне багажне відділення.
Співпраця з Bertone та нова ера Škoda
Дизайн кузова було розроблено італійським ательє Stile Bertone. Незважаючи на меншу довжину в порівнянні з попередниками, Favorit мав більш просторий салон. Модель пройшла ретельні випробування, зокрема у горах і при високих температурах. Повністю алюмінієвий двигун відповідав актуальним нормам щодо витрати пального та викидів, забезпечуючи ресурс до 250 000 км без серйозного технічного обслуговування.
Після Оксамитової революції Škoda у 1991 році приєдналася до Volkswagen Group, що стало поворотним моментом у розвитку компанії: зросла якість, покращилися технології, безпека та дизайн. Favorit також відзначився в автоспорті, чотири рази вигравши ралі Монте-Карло у своєму класі між 1991 і 1994 роками. До вересня 1994 року було виготовлено 783 167 одиниць Favorit, а з урахуванням універсала Forman та комерційних варіантів загальний обсяг виробництва перевищив 1 мільйон одиниць до середини 1995 року.
Експозиція музею Шкода
Музей Škoda в Млада-Болеславі запрошує відвідувачів у захопливу подорож крізь 130 років історії бренду — від перших автомобілів Laurin & Klement до найсучасніших моделей Škoda. Відкритий у 1995 році в історичних цехах заводу, музей у 2012 році пройшов повну реконструкцію, що поєднала автентичність історичного простору із сучасними виставковими технологіями.
На площі понад 1800 м² представлено близько 360 експонатів, серед яких — серійні автомобілі, прототипи, гоночні та ралійні машини, мотоцикли, а також велосипед Slavia 1899 року — найстаріший експонат колекції.
Окрім самих транспортних засобів, відвідувачі можуть ознайомитися з фільмами, історичними фотографіями, архівними документами й інтерактивними мультимедійними матеріалами, які розкривають технічну еволюціюбренду та історії, що стоять за кожною моделлю.
На території музею також працюють форум Laurin & Klement і кафе Václav, що створюють атмосферу для культурних заходів, презентацій, лекцій та освітніх програм — у самому серці історичного комплексу.
